|
У Будинку письменників зібралися небайдужі для вшанування 99-річчя Григорія Парфировича Кочура — визначного перекладача більш як із 30 мов, педагога, талановитого літературознавця. Драматичною була доля Григорія Порфировича, який вивчав мови в “інтернаціоналі” ГУЛАГу, роками перекладав “у шухляду”, перебиваючись із хліба на воду, подаючи переклади під чужими прізвищами… Гірко звучало зболене слово Марії Леонідівни Кочур про табірні переклади з П. Верлена, Й. В. Гете, про незбутню мрію перекладача — побачити Монмартр, що вабив із полотен К. Піссарро. Ведучий вечора — голова творчого об’єднання перекладачів, лауреат премії ім. М. Зерова Всеволод Ткаченко наголосив на тому, що саме “в енергетичному полі особистості” Григорія Кочура “гуртувалися всі живі сили перекладацтва”. Повідомив, що планують (якщо з’явиться відповідний президентський Указ) низку урочистих заходів до 100-річчя перекладача, зокрема підготовку двотомного видання його творів, заснування літературної премії ім. Г. Кочура, проведення у Львові Міжнародної наукової конференції “Українська школа перекладу: здобутки, втрати і перспективи”, упорядкування Літературного музею Г. Кочура в Ірпені, встановлення погрудь на малій батьківщині письменника та в Ірпені, а також вихід у світ “Антології новітньої французької поезії”, що охоплює понад 120 поезій різних авторів. Визначний педагог, творець “Ірпінського університету”, де проходило найвищий вишкіл багато перекладачів, Григорій Кочур проводив у Спілці письменників вечори французької поезії, на які збиралась українська творча еліта. Це були Лесь Танюк, Іван Драч, Ірина Стешенко, Володимир Житник, Анатоль Перепадя, Дмитро Павличко, Віра Вовк, Михайлина Коцюбинська, Василь Стус, Іван Світличний, Михайло Москаленко, Всеволод Ткаченко та інші — цвіт українського перекладацтва. Про листування з Майстром і його прискіпливе ставлення до відтворення поезій Петра Безруча розповів доцент Національного університету “Києво-Могилянська академія” Володимир Житник. Зі спогадами про “нову хвилю підйому шістдесятництва”, Всеукраїнську нараду перекладачів і боротьбу супроти “тарапунькізації” мови виступив професор Київського театрального університету ім. І. Карпенка-Карого Лесь Танюк, зачитавши власні переклади з Ґ. Аполлінера. Лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка Іван Драч наголосив на “грандіозній енергії”, що була притаманна цьому видатному митцеві. Відзначив, що найбільшим уроком є “сила індивідуальності”, завдяки якій втілюються в життя великі проекти, і наостанок зачитав переклади з П. Елюара. Видатний перекладач-романіст, лауреат премій ім. М. Рильського, М. Лукаша та Г. Сковороди Анатоль Перепадя розповів, як Григорій Кочур “зцілював від зневіри” його, а також Андрія Білецького, як створювались переклади до “Антології французької поезії ХVI століття ”, а також до Дантового “Нового життя”. Саме “за програмою” Григорія Порфировича відтворив Анатоль Перепадя українською М. Пруста, Ф. Рабле, Б. Паскаля, М. де Монтеня, Н. Макіавеллі, Ф. Петрарку… Отак постав у цьому світлому товаристві нехрестоматійний, не канонізований Григорій Порфирович. Уявляється, як він з м’яким усміхом шпетить перекладацькі огріхи, витягши жмут рукописів із легендарного портфеля, як у нього в таборах укотре вилучають книжки й переклади, а він знову береться до роботи! Пише листи своїм неповторним стилем і мріє про Париж, про далекий Монмартр, яким ступали його Верлен, Лафорґ, Мілош...
Дмитро ЧИСТЯК,
Київський національний університет ім. Тараса Шевченка |
